Банк Італії: стейблкоіни не мають стабільної переваги над Wise

Дослідники Банку Італії перевірили 200 переказів у USDC через 10 двосторонніх платіжних коридорів і не знайшли стабільної переваги стейблкоінів над традиційними каналами переказу грошей за вартістю чи швидкістю. Дослідження опублікували 31 липня 2026 року.

Коридори з'єднували Італію з Бразилією, Аргентиною, Японією, ОАЕ та Південною Африкою. Основний висновок несподіваний для крипторинку. Більшу частину вартості переказу формують не комісії блокчейну, а витрати на конвертацію фіатних валют і якість локальної платіжної інфраструктури.

Що саме перевірив Банк Італії

Команда дослідників порівняла 200 транзакцій USDC із класичними сервісами грошових переказів на тих самих напрямках. Вимірювали дві речі: повну вартість переказу від відправника до отримувача і час до зарахування коштів отримувачу.

Вибір саме цих п'яти країн невипадковий. Бразилія, Аргентина, Японія, ОАЕ та Південна Африка мають дуже різну платіжну інфраструктуру і різний рівень регуляторного ставлення до крипти, тож результати краще показують загальну картину, а не окремий випадок.

• Італія-Бразилія: розвинена банківська система з обох боків, помірна вартість переказу.
• Італія-Аргентина: висока інфляція і валютний контроль ускладнюють вихід у фіат.
• Італія-Японія: одна з найдорожчих пар через жорсткі вимоги до конвертації.
• Італія-ОАЕ: розвинена цифрова інфраструктура, один з найдешевших напрямків.
• Італія-Південна Африка: обмежений вибір локальних платіжних рейок піднімає вартість.

Методологія важлива, тому що більшість попередніх досліджень стейблкоінів спиралися на теоретичні розрахунки комісій мережі, а не на реальні перекази з реальними банками і криптобіржами з обох боків. Такий підхід дає менш ефектні, зате набагато достовірніші цифри.

Вартість переказу залежить не від блокчейну

Вартість переказів USDC у дослідженні коливалась від 0,3% до майже 9% залежно від коридору. Швидкість теж різнилась. Там, де діють миттєві платіжні системи, кошти доходили менш ніж за 20 хвилин, а там, де їх немає, переказ займав один-два робочі дні.

Головна знахідка дослідників проста. Комісія самого блокчейну складає мінімальну частку витрат. Основні гроші йдуть на обмін валют і на вихід із криптовалюти у фіат на боці отримувача, а не на роботу самої мережі USDC.

Для порівняння, традиційні сервіси грошових переказів у тих самих коридорах показували схожий розкид за швидкістю: від кількох хвилин у парах з розвиненою миттєвою інфраструктурою до кількох днів там, де банки досі покладаються на кореспондентські рахунки.

USDC проти Wise: перемога лише у трьох коридорах із семи

Дослідники порівняли витрати USDC із середньосвітовим показником World Bank у 6,65%. У більшості коридорів стейблкоїн виявився дешевшим за середню вартість грошового переказу у світі.

Але порівняння з конкретним сервісом дало інший результат. Із сімома напрямками, де можна було напряму зіставити USDC і Wise, стейблкоїн переміг лише у трьох. У решти чотирьох класичний фінтех-сервіс лишався дешевшим варіантом переказу коштів.

Це важливий нюанс для будь-кого, хто вибирає спосіб переказу на практиці. Порівняння з абстрактним світовим середнім показником 6,65% виглядає вигідно для стейблкоінів, а порівняння з конкретним, добре оптимізованим сервісом на кшталт Wise вже не таке однозначне. Іншими словами, стейблкоїн легко перемагає ринок у середньому, але не завжди перемагає найкращого конкретного гравця на конкретному напрямку.

Регуляторний клімат впливає на ефективність переказів

Дослідники також перевірили роль регулювання. Жорсткі заборонні режими не зупиняли попит на стейблкоіни, а натомість підштовхували користувачів до офшорних і нерегульованих платформ. Надто обережні регуляторні рамки, навпаки, ускладнювали процес для звичайних користувачів без реальної вигоди в безпеці.

Дослідження з'явилося одночасно з тим, як у ЄС запрацював регламент MiCA, а у США набув чинності закон GENIUS Act, що регулюють крипту і платіжні стейблкоіни відповідно. Обидва документи формують правила, за якими подібні перекази взагалі стають можливими у великих юрисдикціях.

Прохибіціоністський підхід, за словами дослідників, не знищує попит на стейблкоіни, а лише переводить його в тінь. Користувачі, яким заборонили легальний доступ до USDC чи USDT, просто шукають обхідні шляхи через офшорні платформи, де немає ані захисту споживачів, ані прозорих тарифів. Автори дослідження називають це неефективним результатом заборони. Попит нікуди не зникає, зникає лише контроль над ним.

Що це означає для українських трудових мігрантів

Для українців ці цифри не абстракція. Мільйони українців за кордоном регулярно переказують гроші рідним, і USDT чи USDC давно стали одним зі способів це зробити поряд із класичними сервісами переказів. За даними Національного банку, приватні перекази від українців за кордоном щороку вимірюються мільярдами доларів, тож навіть невелика різниця у відсотках комісії помітно впливає на загальну суму. Дослідження Банку Італії показує, що переваги стейблкоінів реальні, але не автоматичні.

Кінцева вартість такого переказу все одно залежить від того, наскільки дешево можна обміняти USDT на гривню на виході, а не тільки від комісії самої мережі. Це саме той момент, де порівняння курсів у різних обмінників має значення для кінцевої суми, яку отримає родина.

На практиці ланцюжок переказу складається з кількох кроків: покупка USDT чи USDC за іноземну валюту, сама мережева транзакція і обмін стейблкоіна назад на гривню в Україні. Дослідження Банку Італії показує, що перший і третій кроки коштують набагато дорожче за другий, тож економити варто саме на комісіях за вхід і вихід, а не переживати за вартість самої транзакції в мережі.

Головний висновок дослідження

"Якби стейблкоїни можна було витрачати прямо в реальній економіці, наприклад на товари, послуги, оренду або оплату школи, без конвертації назад у місцеву валюту, економічні переваги переказів на основі стейблкоїнів були б значно вищими."

- з дослідження Банку Італії, опублікованого 31 липня 2026 року

Поки що більшість користувачів усе одно конвертують стейблкоіни назад у фіат, тож вузьким місцем лишається саме цей останній крок. Найближчими роками перевага USDC чи USDT над Wise або банківським переказом залежатиме не від технології блокчейну, а від того, наскільки дешево і швидко працюють локальні платіжні шлюзи в конкретній країні.

Дослідники також визнають, що інфраструктурна перевага з часом може змінюватися. Якщо більше країн запровадять власні миттєві платіжні системи, різниця між стейблкоінами і традиційними каналами переказу продовжить скорочуватися, а не зростати, як часто прогнозують ентузіасти криптовалют.

Для звичайного користувача практичний висновок простий. Перед переказом варто порівнювати не загальні гасла про дешеві криптоперекази, а конкретні тарифи на конкретному напрямку і в конкретному обміннику, адже саме ці цифри, а не маркетингові обіцянки, визначають, скільки грошей дійде до одержувача.